Ти дурна, неправа і гидка
Я, певно, охляв - твоя тут вина
Кінець тепер всьому
Ти – кінець всьому
Без сну, відтоді як проснувся
Я збагнув – життя моє брехня
Кінець тепер всьому
Ти – кінець всьому
Тонкошкірість - болем малюю.
Зневаги твоєї сліди на руках.
Те саме щодня: люблю – зневажаєш.
Здається, мені байдуже тепер
Проблемі лезом зарадити,
Доки очі світом поранені.
Боже, найгірша річ, що трапилась
Здається, мені байдужа тепер
Недоліки лишились невинні
Не можу жити, не можу терпіти
Та все нагадує про неї.
Боже, краще бути байдужим!
Більше торкаюсь – менше вчуваю,
«Усе не насправді» собі закидаю.
Чому всі лізуть не в свою справу?
Та мене це більш не чіпляє!
Якого біса роблю?
Хто лишився зі мною?
Про що я думав?
Хто скаже: «Ти в нормі»?
Куди це я йду?
Навіщо ховався?
Просто одурений!
Приречений вмерти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=26010
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.04.2007
автор: Серёжа