Що тепер?
Римую слово «Люда».
Бо воно закрило всі думки.
Я, такий нескорений на людях,
У душі — приборканий такий...
Заблудив.
Покараний за блуд.
В іншому, минулому житті.
І тепер
Приблуда із приблуд,
Від фривольних відійшов затій.
До Твоєї тулюся щоки
Так, неначе повертаюсь в рай.
Я чомусь закоханий такий...
Боже, за любов не покарай!
Щоб мені не довелось текти
Іншим руслом іншої ріки...
Ти — моя кохана. Тільки Ти!
... Я чомусь закоханий такий...
Я чомусь
Лише одного хочу —
Зрозуміти, що то значить: «Люда».
Світло сонця чи примари ночі?
Щирість чи прихована облуда?
Заблудив.
Покараний за блуд.
Чи спаде з моїх очей полуда?
Але — я кохаю.
Не забудь.
Я Твоє ім'я римую, Люда!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260044
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.05.2011
автор: Єгор Юкрамов