Прийшов дядько на Самару,
Швидко роздягнувся,
Коло баби поклав речі,
Сам в річці скупнувся.
Раптом бачить: зовсім поруч
Гарна жінка плава:
Біле личко, повні груди,
Не жінка, а пава.
Навкруг неї і так, і сяк
Кола він розводить.
Хоч і змерз уже добряче,
З води не виходить.
А в той час хитрюща баба
Манаття зібрала,
Озирнулася – і дядьків
Одяг весь забрала.
Шкандибає помаленьку,
Ніби і не знає,
Чом це дядько розлючений
На весь пляж волає.
Збився з ніг, шукає речі,
Просить, ледь не плаче:
― Чим прикрию ноги, плечі,
Поверніть, одначе!
Як ітиму в санаторій,
Голий, неприкритий?
Нащо ж мені таке горе?
Що ж мені робити?
Трохи згодом вже кущами
Назад продирався.
Отак тобі, дядьку, й треба,
Щоб не задивлявся.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259938
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.05.2011
автор: Galina Udovychenko