Я буду виходити з дому босоніж і тягнутиму за собою великий білий мішок зі скляними пляшками. Це простіше, ніж носити за спиною образи і спогади.
Буду розбивати їх на дрібні осколки, одну за одною, щоб йти по скляній доріжці. Тоді фізична біль заглушить моральну, а ти станеш далеко не першим об"єктом моїх думок.
Люди будуть зглядатися, що за божевільна? А коли прочитають мене по очах, то подаватимуть мені ще тари, бо простіше ходити по битому склі, аніж зрозуміти тебе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259935
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.05.2011
автор: apelsinka