Ви знаєте, що світ, на жаль, театр.
Так було вічно, так велить нам звичай.
І неминуча маска на обличчі,
Мов сніг на крутосхилах древніх Татр.
Підозра є у вас, що маска-сніг
Підбита зсередини пластом криги,
Щоб сніг не танув в будь-яку відлигу,
Щоб власне «Я» знайти ніхто не міг.
Та знали б ви, що так і чиню я!
Вас полишити? Не знайти дороги.
Себе забути? Теж немає змоги...
І маска л́юба схованка моя.
А що поробиш? світ, на жаль, театр.
Так було вічно. Так велить нам звичай.
Але чомусь тремтить моє обличчя...
Холодний сніг на крутосхилах Татр.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259690
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.05.2011
автор: Єгор Юкрамов