Старі печалі в’їлися, мов накип,
І безнадійно заглядає ранок…
Короткочасне щастя, як цвіт маків,
Посипалось на серця свіжі рани…
Старі слова, ледь видно на папері,
Чіпають душу, колючи до крові…
Як важко не зайти в ті ж самі двері,
Бо там лиш мотлох нашої любові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259594
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2011
автор: Персона Грата