- У Новосанжарському районі з’явився маніяк, ви не боїтеся вечорами ходити, тим більше сідати в машину до незнайомця - пожартував я, беручи на борт свого Нісана двох повногрудих жіночок, які добиралися з Руденківки до Нових Санжар в пізню годину.
- Ми в такому віці, що нам уже ніякі маніяки не страшні: справжнього мужчини в селі не знайдеш одні п’яниці довкола. Так що, маніяків нам лиш подавай - жартували красуні.
- Та ні! Я насправді чув, що по дорозі в Пологи Низ в проміжку від траси до села з кукурудзи буває вискакує якийсь парубійко, уявіть, цілком голий, теліпає своїм «хазяйством» і страшить жінок, що повертаються з роботи до дому.
Жіночки розсміялися
- Знаємо ми таких маніяків. У нас уже був такий один - страх на всю околицю наганяв аж поки не стався з ним випадок, після чого він щез і більше не з’являвся.
- А що ж такого сталося? – з цікавістю перепитав я.
- Та є в нас туті така Лєна, товста як нас двоє, а боягузка …
Якось довелось їй у передвечірню пору з Клюсівки до Санжар добиратися . Їхала вона своїм старим велосипедом і цілу дорогу трусилася. А ще більше страху наганяло на неї те, що її транспорт, як то кажуть, на ладан дихав, і кожних сто метрів, їй потрібно було ланцюг поправляти. Спаде ланцюг з зубчатки, вона зупиниться – окине оком довкола, чи нема чого підозрілого та й береться його налаштовувати. Так доїхала вона аж до повороту на інкубатор. Лишень проминула його, як знову у велосипеда ланцюг злетів.
Як звикло, Лєна з острахом оглянулася. Навколо було тиша, тож вона зігнулася, щоб поправити його , та не тут то було, ланцюга заклинило між зубчаткою та рамою. Спроба зірвати «бісового» рукою, виявилась безуспішною, прокрутити педалі теж не виходило. Так-сяк смикала, але все намарно… Нарешті підвелася, щоб зітерти піт з лоба, і обімліла – перед нею стояв худий голий мужчина, з серйозними намірами на зґвалтування, принаймні їй так здалося.
Все що було у ній враз опустилося, але інстинкт самозбереження спрацював, і Лєна , піднявши руки до гори , замість слова - рятуйте!, раптом голосно крикнула - Ура!
Скільки натхнення, було в її обличчі від нагнаного собі страху, що той голясик раптом сам кинувся тікати. Кинувши велосипеда , не усвідомлюючи, що діється, ця товстенна жінка побігла за маніяком. Він тікав щосили, виблискуючи голим задом, мов манив її за собою. А вона, підбираючи халат вище колін, захекавшись, гналась за ним і все кричала - Ура! - Ура!
Звичайно, маніяка наздогнати їй не вдалося, але люди кажуть, що з того часу той телепень більше в околиці так і не з’являлися.
Так що і на цього управу хтось знайде. А то й ми поїдемо забавитися – зареготали молодиці.
Звичайно, жіночок до Нових Санжар я довіз, і грошей з них не брав, бо хорошою платою мені була їх цікава історія, над якою я ще довго і довго сміявся, уявляючи собі і маніяка і його худий зад, і Лену, і її громове і переможне Ура!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259580
Рубрика: Гумореска
дата надходження 14.05.2011
автор: schasnyi