Не кажіть мені, що я слаба..
Я багато чого пересилила..і ще жива, замітьте, жива..
Мені плювали в душу..казали, що це дощ..а я пережила..
Мене нагло і відверто ломали..не зломалась, як бачите, вціліла..
Мене..Господи, так.. мене зраджували..зраджували до найменшої клітини..
Мені брехали в очі..довірені люди..яких я любила, яким я вірила..вони брехали..
Мені навіть бажали смерті..потім, щоправда, каялись, але..
Я переступила через свої шкідливі звички..не так вже і легко..але..мені ще жити треба..
Залишилась одна погана звичка - помилятись в людях..надіюсь побороти..я ж сильна..
Мене називали нездарою і пустою..вірила, знаєте, довгий час вірила..а тепер навіть не слухаю..
В мене забирали найрідніше, найдорожче..не віддала..і не віддам..
Знаєте..мене навіть використовували..ви знаєте як це?? ну що ж.. я не мстива.. але того не пробачила.. хоча й просили пробачити..
Мене кидали..потім жаліли..вертались.. а я не вертала..
Але знаєте..мене любили..мною дорожать..мене цінують..
І кажіть про мене що хочете.. але не кажіть мені, що я слаба..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259546
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2011
автор: Ірина Гнатюк