В кімнаті — ніч.
В кімнаті — з́атхло.
Лежить зі мною
пліч-о-пліч,
гнітить мене
задуха...
Завтра
настане день.
А зараз —
ніч.
Вікно б відкрити.
Чистий подих
знадвору
освіжить мене.
Та думаю:
не було б шкоди.
З повітрям в хату прослизне
орда.
Орда, що прагне крові.
Моєї крові...
Я боюсь!
Вони десь поряд
і готові
встромити жала.
Їх укус
болючий,
і від них надовго
сліди на шкірі є,
бо так
вони влаштовані.
Лихого
Владики Тьми
лишають
знак.
То що ж робити?
Нічим дихать...
Стискає горло
духота...
Не можу більш.
Встаю.
І стиха
вікно відчинюю —
свята
і тиха ніч заходить в хату,
несе з собою
світлий сон...
Щасливий спокій!
Можна спати.
Я перейшов
свій Рубікон.
І засинаю...
В мить прощальну
із суєтою
всіх світів
подумалось:
невже дзижчання
я просто
чути не хотів?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259477
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.05.2011
автор: Єгор Юкрамов