Просто якось знов не так... просто,
десь котрісь надії жевріли в душі.
Поруч пролітало марево іскуство,
соловїну оду вміло правили грачі.
Ілюзорна дійсність вміло викривляла,
терпким дисонансом відізвався свист.
Чорна зграя вся у білих покривалах,
вкотре напівприсядки кричала СИР.
Згубна рада схожа на простий міраж,
манила й дурманила зеленим шатром.
Владний дядя закатав дебелий шарж,
"тіпа по билетах вход, пардон".
Ну хай так, ще ж є сороки, ворони,
вакансія в конвеєрі, налітай народ.
А ось цю індивідуальність невпевнену
ти пусти собі, як кулю в лоб.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259139
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 12.05.2011
автор: Loma