Горить багрянцем сонце,
Ховаючись за обрій,
Десь там, у тій сторонці
Ти зник від моїх мрій.
Майбутнє наше малювала
Яскравим кольором кохання.
Щодня чіткіше уявляла –
Невтомно шепотів зізнання.
Я серце вирвала з грудей
Й тобі навік віддала.
Тобою, немає більш людей...
Лиш поруч буть жадала.
Не зрозумів. Мав інші цілі.
Я йшла і не могла підти.
Зшивала спогади безцінні.
Лиш ти – не мала більш мети.
Так боляче словами різав
І байдуже сміявся в трубку,
А відчай горло роздирав,
Долоні м`яли незабудку.
Пече і зараз там, де серце.
Хто винен в цьому: ти чи я?
Щоденно думаю про все це,
Цілуючи твоє маля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259126
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2011
автор: Конвалія