У полі жайворонок утішає,
Барвистих квітів аромат п’янить,
Земля нас рідна пишно зустрічає,
Це незабутня мальовнича мить.
Проміння сонця огрівне, тепленьке
Нас лагідно вкриває і живить.
В далечині хмаринка є маленька,
Корабликом по небу ген летить.
І наша річка тягнеться далеко,
У неї гарні, різні береги:
Один крутий, на нім стоїть лелека,
Пологий другий сходить до води.
Спокійна течія шумить деінде,
Хлюпоче, по камінню дзюркотить.
Русло ріки валами є примітне,
Старенький міст давненько тут стоїть.
Колише вітер прибережні верби,
Яких місцями дуже наросло.
З них старожили – пишні, величезні,
З яких окинеш оком все село.
Побачиш, хто господар, що майструє,
Хто на городі впорався і як:
Оброблений город красу малює,
А на запущенім – росте будяк.
Близькі для серця всі ці краєвиди,
Де суєта міська йде в забуття.
Душа тут намагається зріднитись
З наочною окрасою життя.
05.05.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258905
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.05.2011
автор: С.Плекан