Лежу. Купе. Колеса. Шумно...
Слова заховані у прірву.
Стоп-кран в мені. Доволі сумно.
Зірвати? Так, візьму й віді́рву!
Ні, не візьму, хоч стане сили.
Не хочу слово геть кидати.
Мене настійно припросили,
Щоб я розрізав тії ґрати.
І я зробив. Дав волю слову,
Воно пішло шукати вуха.
Чи хто глухий? Чи не готовий?
Я говорив, ніхто не слухав.
І що у тих словах насправді?
Хіба я мовив нерозумне?
Вони занурені... У правді.
Замовк. Купе. Колише. Сумно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258706
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.05.2011
автор: Віктор Нагорний