Спокійно, тихо та неспішно вона до діда підійшла.
Тремтяче у руці тримала квітку – знак пошани.
А він сидів у кріслі, закривши очі та мала
Ледь чутно «Дякую» сказала та навшпиньки стала.
Її блакитні очі жадно вдивлялись у його обличчя,
Всі їй казали, що сьогодні свято із чудес.
Для нас. Для всіх, хто захищав і днем і ніччю
І вже не з нами, дивляться на нас з небес.
А він тут, поряд і сьогодні його свято.
Дідусь один із мужніх та завзятих, захисник
І нині, йому для посмішки потрібно не багато
Щоб сенс цієї перемоги назавжди не зник.
Щоб рідні всі його завжди були щасливі
Адже для них й за них він все що міг віддав
І всі слова несказані, події ті сльозливі
Назавжди тінню будуть у його очах.
Він відкрив очі, повні сліз та усміхнувся до онуки
Вона його відрада, сонечко маленьке
Узяв ту квітку та підняв дитя на руки
І побажав, щоб горе те було від неї геть далеке.
Сьогодні свято – свято Перемоги,
Подій тих днів минувших не забудь навік.
Так винести урок ми мали змогу,
Що всі ми смертні і короткий людський вік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258618
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2011
автор: TaTa_Li