(Подружжю Колеса присвячується)
Ішла війна, вкривала землю ранами.
Зима. Морози градусів за двадцять
Вона в'язала уночі, коханому
Шкарпетки, що морозів не бояться.
Одна мета, єдине небо синєє
Все віддавали, від крові до поту…
Їх розділяла небезпечна лінія,
Що називалась – лінією фронту.
Снаряди рвуться, аж земля здригається,
Навколо кулі свищуть, як скажені…
Вона біжить, щомиті пригинається,
Тепло із вовни несучи для Жені.
Авжеж пройшла, зігріла серце воїна.
Він не забуде зустрічі з роками.
Оте тепло, воно було подвоєне,
Бо в’язане коханими руками…
Війна пішла, вони прожили в щирості
Хоча зустрілись там, де б’є і рушить…
Господь все бачив, йому стало милості
З’єднати їх серця і чисті душі.
04.05.2011 року 21:31
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258369
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 08.05.2011
автор: Віктор Нагорний