Сумні малюнки плямами на серці,
Лунає гомін сірих журавлів,
Солоні сльози, чорні, мов у перці,
Душа розхристана, немов відкритий хлів.
Слова твої, немов важке каміння,
Мов долі раб, мені його нести…
Першопричини забуття шукати,
Тернового вінка свого плести.
Іти, не посміхаючись сміятись,
Просити Бога випити води…
Дивиться в її очі, не боятись,
Чекаючи покірно темноти.
А може її просто залишити?
Дістати крила та злетіти в височінь?
Незрілою любов’ю руки вмити,
Залишивши собі печалі тінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258277
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2011
автор: zhe