Я нiколи тебе не забуду,
Я нiколи тебе не полишу,
Та любити вже так не буду,
Хоч любов сколихнула тишу.
Зародила у серцi надiю,
Вказала: «Тільки вперед!»,
До більшого щастя, до мрії.
А десь тихо шумить очерет…
Шумiтиме щоосенi,
Нагадуючи знов,
Що закутана в простиню
Десь спить моя любов.
Але колись прийде весна
У душу й серце стомлене
Й тоді прокинеться вона,
Й погляне в світ оновлений.
А ти приходиш знову,
Вриваєшся у мої сни.
Пригадаю ту розмову…
З нетерпiнням чекаю весни!
I твiй голос порушує тишу,
I любити довiку тя буду,
Я нiколи тебе не полишу,
Я нiколи тебе не забуду!
2007р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258056
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2011
автор: Litera