слова можуть матеріалізуватися
це правда
так гірко прощатися
ти їдеш а я залишаюся
один на один
зі своїми думками
із каменем що б'ється
під лівим ребром
той перший перон
ті руки і очі
я згадую про них щосекунди
після нашої ночі
але це нажаль не для нас
забути?
змиритись?
я втратив той час і
віру що знайду
хоча би вологу в Сахарі
а камінь болить
налийте надії по вінця
в бокал
я п'ю за нас
І love.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258012
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.05.2011
автор: Роман Штігер