Так хочеться Тебе на «Ви» назвати.
Та назване на «Ви» стає холодним.
Звучать далеко місячні сонати,
А я бажаю сонячних мелодій.
Я — ідолопоклонник, я — язичник!
Я прагну оргій, диких і багатих.
В душі нема чуттів, сьогодні звичних.
Зате в ній є уміння покохати.
Ти ще вагаєшся. Тебе лякає
Непевність кроку поза межі кола.
За хліб Тобі дорожчий Твій окраєць,
За храм святий — Твоя гнила ікона.
Ти — ідол мій, закопаний недбало.
Ти прагнеш крові! Й не приймаєш крові...
А, може, в тобі щось уже зламалось,
Й помчить тебе в любов кривава повінь?
Зламайся, упади, розсипся пилом.
Лиш у душі моїй залишся Богом.
Забудь межу, яку переступила,
Залиш складне, вернися до простого,
До буйних оргій, до жарких мелодій...
І я тебе на «Ти» назву без жалю.
Бо ж назване на «Ви» стає холодним.
А я тебе кохаю і жадаю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257961
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.05.2011
автор: Єгор Юкрамов