Ніч поріг переступила,
розпустились зорі-квіти.
і якась незрима сила
змушує мене тремтіти.
І якась незрима сила
обіймає сном гарячим.
Закружляло, заболіло,
раптом... Бачу!
Чорт-чортяка, жінколюб!
Так і тягнеться до губ.
Не чіпав би тільки серця,
хай цілує, душогуб...
Відвертаюсь, відбиваюсь,
тільки тут цього не досить.
Він сміється. Він бо знає..
силує..і тут же просить.
Я в самотності згубилась,
а у нього - дикі очі!!!
Погляд - й серце зупинилось..
Раптом... Хочу!!!
Ох і гарний, клятий біс!
Пухлі губи, рівний ніс...
Мати б трохи більше сили,
щоб у душу не заліз!
Я хотіла б не здаватись,
відганяти геть, тікати.
Та яка ж шалена радість
теплі губи відчувати!!!
Євою себе почути,
яблуневий трунок пити..
Все забути! Все збагнути!!!
Любити!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Не пускай! Цілуй! Тримай!
В танці ти мене кружляй!
Що, хотіло жити, серце??
Так гори тепер, палай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257870
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.05.2011
автор: Bezsoromna