Радіохвилі моєї душі не вловлюють вже твоїх.
Може просто попса запаплюжила їх?!
Вже не чутно тих звуків й молінь уночі,
Їм закрили роти на банальні ключі.
Ті замки навіки понавішував він,
Той безмежний порив,
Той нестриманий біль,
Що напевно десь був аж у серці моїм.
Почуття, що колись називались любов
Зачаїлись в мені враз бридким черв’ячком.
Він кусає і точить зсередини все,
Те, що б`уло хоршим і чулим—гризе!
Коли душа—прох`ідний двір,
Коли діра тут замість неї.
Проходьте всі, там на вас звір
Чекає, лагідий, гойдаючись на каруселі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257809
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.05.2011
автор: Гапочка