Людно по стежині за подвір’ями,
Коло церкви - табунець машин.
Що Христос воскрес – сьогодні віриться,
Як іще не вірилось душі.
«Мов тополька, виросла хрещениця!»
«Як ви тут?» «Аж бачиш – ще живі!
Як Василь?» «Працює. Скоро жениться.
Не приїхав, передав привіт»
На могилах – паперові півники,
Наче щастя, сяють айстри й мак…
«А Сашко де?» «Коло церкви…» - рівно так…
«Вже нема?!» «Два роки вже нема…»
Тепло ллються промені між гілками,
Знову поруч мертві і живі…
Так цвіте барвінок між могилками,
Наче небо світиться в траві.
Теплий-теплий камінь над Миколою,
І його нагадує плече,
В роковини - вітряно і холодно,
А сьогодні - сонечко пече,
Два лелеки весело розкручують
Весняні небесні каруселі...
А верба цвіте… А там під кучею –
Дві живі, три кинуті оселі…
Час такий був - несло, наче в повені,
Хоч би як прижитись у містах…
Хто – приїхав, зараз – тут, на проводах,
Хто вернувсь не в хату – під хреста…
«Дітоньки зростають – богу дякувать».
«Ну, пора! Бувайте, бабо Полю»!
Каже дід: «Заріс город мадяркою
У Мишка… Отак тепер і в полі!»
Все життя – як бур’янами, бідами
Проросло… чим втішити старого?
«Відпочили б, тату!» «Як поїдете.
Що мені? А вам іще дорога».
«Ну, скоріш – машина вже під хатою»
Обнялися. «Прощавайте, діти!»
Хмари сунуть… Їхати і згадувать…
Сумувати – й спогадам радіти.
Бо ж недавно – ще сиділи ондечки,
Ще були здоровими… живими…
Горобчині крильця поти сонечка
Сяють, наче крила херувимів…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257750
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.05.2011
автор: Кузя Пруткова