Топиться ніч від ніжності,
Торкнусь на мить до вічності.
Відчую подих легкості і свіжості.
Дожити б до наступної весни,
Але до неї ще так далеко.
Барвисті дні і однотонні ночі,
В памяті зринають твої блакитні очі.
Зустріну ранок, він тепер чужий.
Прийду у вечір, та він пустий.
І світ, здавалося, живе своїм життям.
Нажаль, не мій ні ти, ні світ.
Лише сльоза, що по щоці, вона моя,
Одна за одною втікає, мов чужа.
4.11.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257731
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.05.2011
автор: Олеся Вишня