Замилувався Дівич-горою
Дніпро-Славутич якось весною.
Розплів їй коси трьома полями.
посіяв жито для нас із вами.
Його ростили скіфи й сармати,
дістались сходи прадавнім антам,
леліли колос могутні руси,
а ми пожати те збіжжя мусим.
Чуби козацькі від Святослава,
священний тризуб - символ держави,
Володимира святая віра,
Русі правнука - моя Вкраїна!
Блакитне небо, врожайне поле,
твоє знамено - то клич до волі,
то хліб із сіллю, то пам"ять-тризна,
слався навіки, моя Вітчизно!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257665
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 05.05.2011
автор: Борода