Синє небо, поле і хмарини,
І тополя з дивовижної країни.
Зачаровано в степу вона стоїть
І на хмари трохи з подивом глядить.
Мріє вона власні крила мати,
Щоб у небі з легкістю літати.
Та, нажаль, земна у неї доля,
Бо вона не хмара, а тополя.
2004 рік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257648
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.05.2011
автор: Елена Краевская