Припливли кораблики із недальних плавань,
спущені вітрила вкотре мліють на вітру.
Знову любі прикрашають, та вже іншу гавань,
ніжно в бік хитаються, мабуть ждуть весну.
Там на палубах давно вже не буяло життя,
капітан ніколи не ступав на їхній борт.
Десь сотню літ тому пустили грізні якоря,
зараз же "носи" знайшли мінливий порт.
Щогли заспівали морю про предвічний сум,
море відповіло лячним штормом серед дня.
Шлюбки розбрелися хто-де у полоні дум,
водою налиті синхронно дістануться дна.
Прогорланить востаннє кораблик прикутий,
одізветься скупе ехо у відплитих земл́ях.
Він лишиться тут - маленький та здутий,
манівцем пливучи лиш в юнацьких снах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257568
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2011
автор: Loma