Вечір-союзник підморгує тінню,
я починаю танок.
Ритми шалені, рухів сплетіння,
марево сизе... і крок.
Плаче сова в непритомному гіллі.
Відступ і помах руки.
Зараз... лиш вип"ю іще трохи зілля,
бо заважають думки.
Цвинтар... і десь ніби плаче дитина,
вітром майнула і... крик.
Зараз я відьма, я - гріх, не людина.
Мозок ще, правда, не звик.
Подихом світу в обійми до неба,
геть від жорстоких людей!
В хмари, туди, де немає потреби
скніть від "величних" ідей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257527
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 04.05.2011
автор: Bezsoromna