* * *

Пусті  будинки  та  квартали,
В  промінні  сонця  на  дворі,
Не  вийдуть  діти,  де  гуляли,
Заховані  десь  з  поміж  землі…

Гуляючи  грозу  ніколи  не  чекали,
В  промінні  з  неба  у  вікні…
Та  сонце  заховалося  –  всі  стали,
Дорослий  крик,  пронизливе:  «О,  НІ!»

Яскраве  сонце  хмара  заступила,
Посиливши  знов  подихи  вітрів…
Приблизившись  і  стало  видно  крила,
Це  став  кінець  усіх  коротких  днів…

Та  ось,  на  землю  білую  упали,
Уламки  чорні  літака…
Почувши  це  –  всі  люди  встали,
Згадавши  десь  пілота-козака…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257475
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.05.2011
автор: Юрій Прийма