Як те,що ніколи не бачив,
Не торкався,але відчував.
Всю дорогу чую нестачу
І страх,що завжди зневажав.
Ноги тряслися й косило на землю.
На двох різних полюсах,
На межі,де не чуються слова.
Лише серця стукіт,
Виразніше за мову.
В голові тисячу разів,
Я прокручував тріумфальну промову.
Закриті повіки,пусті очі,
Зневірилися все таки,
Не в діях порочних,
Не в квасі в бочках,
А в щасті на свою п'яту точку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257412
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.05.2011
автор: Микита Салапита