Любить випить Клим Данилко
Як завжди, «на шару».
Він горілку нюхом чує,
Як пастух отару.
Як збереться десь гулянка–
Тут тобі і він.
Вилітає із-за рогу,
Ніби з пляшки джин.
Дістає з кишені чарку,
Губи витирає:
―Наливай скоріш, козаче,
Бо часу немає.
Дядьки думали-гадали,
Як його провчити.
Налили в пляшки водички
Та й почали пити.
П’ють і хвалять ту «горілку»:
― Ой, яка міцна!
А скажена! А пекуча!
Подай, Климе, огірка.
Дудлить з ними він водичку,
Закуску ковтає.
Як компанії позбутись,
Він, бідний, не знає.
Нажлуктився так, сердешний,
Ледь приліз до хати.
Погубила козаченька
Жадібність проклята.
Бо тепер як хто покличе:
-Йди до нас.Привіт!
Роздувається миттєво
У нього живіт
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257411
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.05.2011
автор: Galina Udovychenko