***
Заховавшись у печері,
Лис нашіптував Пантері:
-Все набридло традиційне,
Треба щось революційне
В лісі рідному творити,
Десь корито спільне збити.
Як творці того корита -
Наче в маслі будем жити.
В лісове підкинем братство
Лозунг славний: "Геть багатство!",
Зайця зі Слоном зрівняєм,
Хижаків повиганяєм.
І вже згодом, всім на диво,
Станем правити щасливо,
Керувати, суд вершити,
Краще хАпати з корита.
Нумо з чогось починати .
Лева вбити, чи прогнати.
Все пропустим через клізму
Лісового комунізму!
***
Бір шумить, життя вирує -
Лис з Пантерою керують,
Лісове піднявши братство,
Сунуть нищити багатство.
Ллється всюди кров червона,
Карка голосно ворона,
Кумачем все оповите
Й лає лозунгом корита.
Згодом сила кумачева
Захопила лігво Лева.
З глузду всі зійшли неначе -
Революція ж звіряча.
***
Он на з'їзді звірів група,
Лис й Пантера (завше вкупі),
Їм доводять постанови
Й проголошують промови.
-Поживем в новому ладі,
Оберем звірині ради,
Вкаже ж путь вам в зелен-листі
Мудра спілка "щосьбиз'їстів".
Я ж бо Лис, не Лев, не цар, -
Генеральний секретар
Славної тієї спілки -
Лис співає мов сопілка.
***
Ліс притих, повсюди братство
І добили вже багатство.
Десь поділось кляте панство,
Скрізь пролетарі й селянство.
Зникли класи, рівні раси
І панують звіра маси,
Тільки тяжко поділити
Все зі спільного корита.
Біля нього ніде сісти,
Скрізь Гієни - "щосьбиз'їсти",
А за ними зубоскали
Примостилися, Шакали.
Не ховаються Пантера з Лисом
У брудній печері,
А сидять вождями, ситі,
Всім керуючи в кориті.
Ласий шмат Вовк жерти став,
Заєць щось там пропищав.
Та негоже так робити -
Й зайця кинули в корито.
Там, нещасного, братки
Розірвали на шматки.
До корита, мов таран,
Пробивається Баран.
Не добіг, напівдороги
Обламали йому роги:
Щоб, нахабного, провчити,
Теж закинули в корито.
Невдоволений Верблюд,
Повели його на суд.
Повезло, зібравши лахи,
Втік він, щоб не дати маху:
Краще вже в пустелі жити,
Чим чекати щось з корита.
Тут колючка тільки є
Та знайдеш щось - те твоє.
Он Бобри-будівники
Й горбоносі Їжаки,
Склавши похапцем валізи
В інше місце ладять візи.
Лише тим, хто зціпив зуби
Й опустив додолу чуба.
Попадають, хоч і рідко:
"Щосьбиз'їстівські" об'їдки.
***
Шмат Ведмідь вхопив невдало,
Аж корито затріщало.
Жерли з нього всі завзято.
Згодом стали вже лизати.
Все в дірках воно спустіло,
Його врешті розвалили.
Зажурились "щосьбиз'їсти"
Вміють, бачте, тільки їсти,
Сплять і сниться сита влада,
У звірині пнуться ради:
Щоб закон новий створити
І корита власні збити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257321
Рубрика: Байка
дата надходження 03.05.2011
автор: Терен