Сльозить душа і пам'ять плаче...
Як хочеться тебе любить.
Хоч знаю:ніколи не побачу
Твій образ,очі.Хоч на мить
Забути все,зарити цю реальність,
Відкрити мрії,дать волю почуттям.
Збагнути,що те усе була брутальність..
Не вірити,не бути,не чути про життя.
А ти...ти так далеко,
Хоч зовсім близько одночасно...
Так сумно й гірко...Передчасно
Прощаюсь я сьогодні
Із дощем.Можливо,
біль пройде,і це прекрасно,
А дощ...Він і повік
Залишиться дощем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257253
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2011
автор: Апатія Нескінченна