Стою я біля обеліска
Пам'яті тим , що вмирали за нас.
Ішли на війну і не верталися більше
Почувся голос. Прошептав:
Простіть - за муки ви мої!
Моя душа у болях і тривозі
Прикута до усіх хрестів,
Змарнілих при дорозі.
До тих могил, до тих розлук,
До гіркоти й вигнання,
До зримих і незримих мук,
До забуття й визнання.
А в серці біль застряг,
І камінь важкий в грудях.
Вина, невиправна по вік.
За мамине терпіння.
Душа моя - то обеліск -
Всього лише каміння...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256946
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.04.2011
автор: Колос надії