я повішусь дощем
на твоїх обважнілих повіках
і вітром між пальцями
пробіжусь босоніж
ти знаєш не розказуй
мені про завтра
бо майбутнє вже
подорослішало
на мить
.
чим більше ти будеш
вивчати мене
тим
більше будеш розчаровуватись
і все буде як із усіма
попередніми ляльками
лягай навпроти
будемо мовчати у піжмурки
ця ніч прийде й
заколише нас і
коли ще буде така історія?
.
ролі
маски
а давай так?
без пафосу
із галасом будемо
бити стереотипи любові
і з трепетом видалимо
той кадр із плівки
де ти підеш від мене
.
тобі холодно
у плечі?
а мені по
серцю гілками
без листя і
летіти у вись
хіба після
таких свіжих
порцій відчаю і
стисло - недоречних
приречених речень
я хочу любити наших ще
ненароджених дітей
правда дурень?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256891
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.04.2011
автор: Роман Штігер