Сплети мені віночок із кульбаб,
з прекрасно-ніжних жовтих цвітів.
Дай руку й ми підем у дивний сад,
земних надій вічнозелений витвір.
Присяду там біля широкоплечих кленів,
і споглядатиму як рвеш тоненький стан.
Як милі рученята хутко-хутко заплітають
все у малесенький й чудесний сарафан.
Забудь про те, що вже не є ми дітьми,
відкинь увесь фальшивий шик троянд.
Всміхнись казковим вогником блакитним,
та подаруй ту ностальгію за життям.
Сплети, будь ласка, сонце із кульбаб.
......................................
Якщо ж я не зустріну,.. чи пройдеш повз,
п'янким вином життя ти доголу обмита.
То знай що зовсім скоро відпущу услід,
маленькі парашути щастя зі сльозинок зшиті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256737
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.04.2011
автор: Loma