От і зустрілись. Здрастуй, мій Тарасе!
Тобі від мене слава, і хвала –
За слово по-шевченківськи прекрасне,
І Долю, що з тобою нас звела!
Ти не згубив в житті свого таланту,
Не розміняв його на мідяки.
Став змолоду незкореним атлантом
Притримуючи на спині віки.
Тобі твій Всесвіт карою здавався
Таких малих осиротілих див…
Ти теж колись не плакать намагався,
І так, як я, ти мучився й любив.
А час іде. Щось пишемо потроху,
Затискуючи думи у руці.
Настала вже давно нова епоха –
Через одного генії усі…
Прости, Кобзарю! Час минає швидко,
Майстри сивіють в гонці новизни.
Нанизуючи дні свої на нитку,
І в марнославстві тішаться вони,
Спішать вперед, прискорюючи кроки,
Навперегін складаючи вірші…
Поете мій, допоки це, допоки
Болітиме у мене у душі?
А ти мовчиш. І сум твій де подіти?
Лиш тільки грізно дивишся на нас.
Слова, що вже заковані в граніті
Із напуттям не скаже нам Тарас.
Та Заповіт не раз іще повторить
Історія для нашого взірця.
Блаженний час, коли поет говорить,
І Словом загартовує серця!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256489
Рубрика: Присвячення
дата надходження 28.04.2011
автор: Ла Ла