Неминучий спогад болю…

Розлука  танула  у  роті  гіркотою,
Розтікшись  по  затканому  тілу  нестримною  журбою...
І  я  лежала  на  тім  ложі  сум'яття,
Сховавшись  під  холодним  простирадлом  каяття  -  
Ридала,  дивлячись  на  стелю  ночі
Все  згадуючи  твої  вірні,  карі  очі
Твої  пухкі  вуста,  що  палко  цілували
Твої  невтомні  руки,  що  міцно  обіймали
І  ті  шалені  ночі  і  дні,  що  ми  були  разом
І  кохалися...Ти  був  мені  дарунком
І  світлом  сонця...моїм  життєвим  порятунком...

Лиш  серце  б'эться  в  самоті...
лиш  промінь  ранку  у  вікні...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256245
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2011
автор: Aire Ni