[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=S3GIKp3AWW4[/youtube]
Сьогодні двадцять п’ять жахливій даті.
Чи то Господь за гріх нас покарав,
Чи може за безпечність ми проклЯті
Чи Бог нам попередження послав.
Щоб знали своє місце в цьому світі,
Щоб не рубали змаху з – за плеча,
Щоб по можливості і з розумом нам жити,
Нагадує чорнобильська свіча.
Незнаючи, що їхали до скону,
Де жах, хаОс і де все шкереберть.
В чорнобильську радіаційну зону,
З’їжджались люди звідусіль по смерть.
Наперекір розгнузданій стихії,
В Чорнобиль їх покликав серця жар,
Щоб іншим дати на життя надію –
Своє вони поклали на олтар.
За тебе люба, ненько - батьківщино,
Життя віддАли й роки молоді,
Ти ж їх покинула в лихій годині,
І сам на сам залишила в біді.
Тепер вони вже немічні і хворі.
Хто ще живий той проклина життя,
Бо ледве хиріють в своєму горі,
Без віри і надії в майбуття.
Сьогодні двадцять п’ять жахлива дата.
На тілі України ще ятрить.
У кожнім серці і у кожній хаті,
Біль дзвонами Чорнобиля дзвенить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256207
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2011
автор: євген уткін