Мої сльози не почуті тобою,
Ти – хижак, а я – здобич німа..
Ти відрізав мені світ стіною
Й я спокійно вмираю
одна..
З серця кров виливається в мозок,
В темноті я прощень не молю..
Тільки очі пронизують морок –
Я від них в смертнім небі
горю..
В ланцюгах я, прикута до стелі..
Божий Ангел не горне крилом..
Чую пісню, що йде з підземелля
І пророчить мені забуття
вічним сном..
Ти – мій кат, - у руках твоїх доля
Моїх чорних стражденних стигмат..
Хитрий сміх твій ще додасть болю,
До бездонних зловіщих
«vivat!!»..
Я для тебе – частина гріха..
Ти віддав мою совість злим духам..
Для мисливця я здобич легка..
Й світлий янгол диявольським
слугам..
Не скажу я ні слова на страті,
Хоч і знаю, як ждеш його ти..
І твій дух возвеличать на раді
В гострих снах королев
Темноти..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256149
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2011
автор: Доця Люцифера