ЧОРНОБИЛЬ…

Квітує  весна,  сходять  роси,  -  

На  вишнях  фата  біла-біла,

Та  котяться  пам"яті  сльози

До  стежки,    що  Осиротіла.

Ні  суму,  ні  сліз  не  спиняю  -

Хай  ллються  з  душі  через  край,  -

Хай  пам"ять  торкнеться,  згадає,

Чорнобилем  спалений  рай...

Відлинули  ті    "перегони",

Та  й  досі  лунає  їх    дзвін,  -

Ніякі  вітри-вітрогони

Не  здмуть  того  лиха  заслін!

Воно  обняло  кожну  шибку,

Сховалося  в  кожнім  дворі,

Спалило  ту  рідну  стежинку,

Що  мрії  вела  на  порі...

О,  краю  мій,  найчарівніший  ,  -

Не  думав  ти  й  гадки  не  мав,

Що  вирок  собі,  найгрізніший,

В  долині    своїй    будував...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256135
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2011
автор: grycha