За селом, у бур'яні,
Баба кози пасла.
День хороший був тоді,
Сонячний і ясний.
Раптом хмарами накрило
Небо все кругом.
Баба цапа ухопила ―
І мерщій додому.
Ну, а той дурний цапище
За мотузку як смикнув
Й за собою бідну бабцю
Бур'янами потягнув.
Через яму перескочив
Та й майнув сам до села,
А бабуся у тій ямі
Стогне бідна, ледь жива.
Враз згадала, що в кишені
Телефон у неї є:
―Подзвоню я сину Жені,
Нехай мене забере.
Натискала якiсь кнопки―
Розболівся шлунок.
А їй в трубці дівка каже:
―Поповніть рахунок.
Баба в трубку простогнала:
―Я лежу без грошей.
Поклич мені мого Женю
Чи сусіда Льошу.
Ти скажи їм, моя люба,
Хай біжать скоріше,
А рахунок я поповню
З пенсії, пізніше.
На базарі я куплю
Отого конверта.
Доню, мила, поможи,
Не дай мені вмерти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255994
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2011
автор: Galina Udovychenko