Господи , це ж твої особисті сузір’я –
у серці Стрілець, під ребрами Водолій.
Тримаю твій місяць , мов свічку у церкві,
або застудну хворобу
/зашкалює/
ніби чуму,
допоки весна закреслює квітень як після коми нулі,
я після коми тону,
Господи , тому і тільки тому,
що самотність – це як біля тебе не помирає навіть старий котяра ,
коли із поштової скрині не вилітають білі голуби,
тільки листи,
неначе радари.
Господи , прости ,
бо із року у рік на Воскресіння Христове воскресає лише повітря
і опускаються, щоб не були помітними ,
янголи уночі ,немов ворожі парашутисти ,
зливаючись з рівнем внутрішньочерепного тиску.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255915
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2011
автор: edel