Неврятовані душі з попелу зірвати,
Розірвані серця склеїти ПВА,
Нічого не зробити і нічого не знати,
Хотіла, мовчала, пропала.
Настигання нової віри атеїста,
Кохання без злоби убити,
Просто так навмання час на цій миті зупинити,
Як же я змогла так спустотілити.
Сама, німа, застигла в простір,
Повітря, подих, хто ти моїх сподівань,
Чути і полишати чумний докір,
Моїх не старіючих з тілом бажань.
З повітрям змішалась моя надія,
Тримаючи за руку мої САМОТІННЯ,
То не єдина мить, мрія,
Коли зустріну гаряче світове рвіння..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255573
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.04.2011
автор: Даша Піддубна