В темряві щось блиснуло. Їй на долоню повільно впала сніжинка. Невже?
- Слухай, а Там, вже закінчилась осінь?
- Так, - відповів зітхнувши Хлопчик-з-закоханими-очима,- Я не хотів, щоб вона йшла. Знаєш, там, у звичному світі все не так як тут. Лавка сили Зла
(Темрява)
додає нам прямоти. У світі реальності я б не зміг сидіти з тобою отак.
- Невже, все щ відбувається тут - нереальне?
- Ні... це.. Навіть не знаю, як називається ЦЕ місце. Чому? Та все через нашу дурість. Жаль, що я не можу розказати тобі більше.
- Але чому? Може саме це "більше" допоможе врятуватись?
- Розуміння приходить з часом. Хоч розбий себе вщент, на товстих кам"яних стінах не залишається ран. Ти зрозумієш все, але буде вже пізно. Хоча надія що Осінь повернеться залишиться назавжди.
Сніг - це сльози ангелів. Вони теж плачуть за осінню.
smisla.net
( цього нема в творі, але гляньте відео)
Руки темряви тягнуться за моїм ангеликом. Темрява завжди хоче забрати якнайбільше щастя. Вона живиться , поглинаючи все, що приносить мені радість.
Я обертаюся. Хлопчик-з-закоханими-очима задумано дивиться кудись крізь мене.
- Як ти думаєш, що таке любов? - задає питання, продовжуючи розглядати щось видне тільки йому.
- Любов? Пам"ятаєш жуйки з вкладками "love is..."? Мені ніколи не здавалося, що ті написи мають хоч частинку істини. Любов - це по-моєму надто високе почуття, щоб його можна було описати на клаптику паперу. Це як електрика по всьому тілу. Це піднесення. Це.. це треба відчути.
- Цікаво. А як би ти поставилася до того, що твоя кохана людина не з тобою, а з кимось іншим?
- Не знаю. Мені здається, що я б ревнувала. Причому ревнувала дико. Але так як я люблю цю людину, я б бажала їй добра. І якщо їй чи йому краще не зі мною, я зрозумію. Я буду мучитися, але я любитиму. Думаю, любити- це завжди добре. Звісно фізичний фактор теж важливий, але те такий як духвний. Так само, як у парі здебільшого є той хто любить, і той хто дозволяє себе любити. Спочатку я думала, що бути тим кого люблять - краще. Але думка змінилась. Тепер краще бути першим. Краще любити і відчувати все те, що не можна передати словами і дарувати своє тепло іншому.
- цікаво.....
Вона витягла з кишені цигарки.
- Будеш?
- Ти ще питаєш?
Емо не стають ангелами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255527
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 23.04.2011
автор: Шалена помаранча Лорна