імена
нащо вони нам?
щоб відрізнити сіре від сірого
це лише штампи зі співучим звучанням
давньогрецькі слова, чиє значення давно забуте
рідні епітети без жодного сенсу
аристократичні прізвиська, взяті з авантюрних романів
ми всі такі гарні на папері
ну і чим заслужили це?
не встигнемо народитися – і нас уже вносять до реєстру
не можемо вимовити слова – а нас уже кличуть
ми ще не розібралися
де у цьому світі верх, а де низ
а нас уже викарбували у сотні якихось грамот
і зараз ми не можемо уявити собі
що десь
таємними стежками
бігає дитя
яке зовсім не має імені
іде йому сьома весна
воно кмітливе, розважливе, цікаве
але світ його ще не роздивився
колись воно виросте
і стане спроможне на Вчинок
і тоді ім’я
стане йому нагородою
давай пограємось в індіанців
кажу я, бо воно приходить звідкілясь із темряви
влучило мені прямо сюди
у середину паперового листу
де тиждень тому народився новий персонаж
я знаю, як покликати тебе звідти
із зворотного світу
(пошепки)
Чорна Пір’їнo
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255356
Рубрика: Верлібр
дата надходження 22.04.2011
автор: Деміен Вінсачі