Дні сиплються пилом шляхам на долоні,
на втіху злим зливам, на радість чи сум.
Десь сонця тремтливо цвітуть в закордонні,
де тихі озера загірних комун.
Я п'ю вечори і вмиваюсь світанком,
Зберу врожаї у екзилі здіймань.
Хай весни наллють мені далечі склянку -
я чесно сплачу круговертю блукань.
І серце хай буде таке, наче криця,
де тихі озерця - там силу візьми.
Хай совість запустить патрона в рушницю
і мовчки мене підведе до стіни,
якщо я впаду, наче зламана гілка,
на чорну біду в передшум'ї гармат,
замулена совість хай візьме гвинтівку,
хай пострілом кине привіт Тагабат!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255290
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.04.2011
автор: Антипко Кінкаса Борби