Цікаво, як воно –
Летіти
Вниз головою зверху?
Чи буду думати
Про квіти?
Чи вмить помру від страху?
Чи буду взагалі
Я думать?
Чи може я зомлію?
Чи зможу
Сльози-сміх я стримать,
Радіти,
Що розумію?
Кожной клітинкою,
Атомом
Піймаю насолоду.
Це не лишиться
Лиш задумом,
Бо маю душу молоду.
Бо я така:
Я ризиком живу,
Я з ним ночую
Й їжджу на роботу,
Я ризик на обід
Жую, його курю,
Я ризик є
І ризику в мені достоту!
І геть не страшно
Так летіти стрімко,
І геть не тошно
Десь упасти мілко,
Бо майже наближаючись
До теплої землі,
Розправлю крила,
Граючись
Із вітром: «Гей, лови!»
Вже не болять кістки,
Що заросли.
Вже мізки пам"яті не ймуть.
Можливо й ви такі колись були?
Або то я, як ви, була, мабуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255220
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.04.2011
автор: Конвалія