Малокрів'я личило тобі з дитинства.
Чорні смолоскипи замість оченят.
Хочу розгледіти,підійти поблище,
може, у зіницях... але ні, навряд.
Потайки сховаюсь в тебе за плечима,
поки ти долоні тягнеш до небес.
Покажи дороги, венами зішиті.
Перетнуться, може... Ні, нема чудес.
Я приляжу поряд, біля твого тіла,
притулюсь міцніше.Подих зупиню.
Відчуваєш, може, дотики спітнілі?
Ні, не відчуваєш... Встану, схаменусь...
Недоречно все це, ти примара ззовні,
Зовсім безсердечний згусток самоти!
Я себе покладу в забруднілий ковнір
і навік повисну в тебе на спині...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255142
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 20.04.2011
автор: Іванна Шкромида