Як ся маєте, пане Іване?
А Богу дякувать, пане Петро!
Вчора пішли ми до пана Степана
І пили все, що було.
Раптом з’явилася пані Христина,
Не зрозуміла таких панів,
В руки взяла вона доброго дрина –
Була біда мені.
А ми пани, а ми усі є пани,
І Івани, І Степани…
Усі ми палимо модні сигари,
Бо цим модним чадом отруєний світ.
Наша хатина завжди буде скраю
І краща, ніж має сусід.
Б»єм себе в груди, що любимо мову,
Ми краю свого патріоти палкі –
Російськомовного жодного слова –
Тіко матюки…
Як далі жити і хто в тому винен?
Життя складне, як його не крути.
Якщо президент - це обличчя країни,
То хто ж тоді я і ти?..
Не з президента, не з рухів і партій,
А з власного серця гріхи прожени,
Будем тоді ми щасливі й багаті,
Будем тоді пани.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255140
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.04.2011
автор: Вітролов