Заходить сонце десь в твоє плече,
Коли думки неспокій обпікає.
Весна мені принесла в серце щем,
Який в собі щодень перемагаю.
Якась чудна приталена любов,
Що так нещадно рве безплідну мрію.
І сила найцінніших молитов
На лезах продиктує: «Я зумію».
Приходить вечір. Ніжний передзвін.
Я викорчую смуток за золою.
Заходить сонце в тил моїх колін,
Як жаль, що я тебе не заспокою…
Відлунює в тобі моя хода, -
Це все, здається, так несправедливо…
Була в мені засуха. І шкода,
Що мусить закінчитися ця злива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255073
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2011
автор: Halyna